Image

«Ми є опорою один одному», – історія пані Наталії з Нікополя

0 Comments

Пані Наталія разом з чоловіком приїхала з Нікополя. Подружжя проживали на околиці міста, яку майже щодня накривають ворожими обстрілами. Шість кілометрів відділяло їхній будинок від міста Енергодара, де розташована Запорізька АЕС, за якою люди спостерігали з вікон своєї квартири.

«У час мирного життя, ми з чоловіком милувалися світанками та заходами сонця на фоні цієї електростанції. Адже тоді вона не становила загрози для нас. Зараз все інакше…», – ділиться пані Наталія.

Але настав такий час, коли люди через військові дії були вимушені покинути свою домівку. Втім, у Нікополі залишились рідні люди: донька пані Наталії, сестра, друзі.

Таке рішення було прийняте ще й зважаючи на те, що пані Наталія та її чоловік – незрячі, тому у такій напруженій ситуації їм було дуже важко знаходитися. Після першого «прильоту», який стався у липні минулого року у їхній багатоквартирний будинок, подружжя були безпорадними, потребували сторонньої допомоги, щоб зорієнтуватися та убезпечити себе. Тому, щоб не ускладнювати життя своїх близьких, вирішили евакуюватися. Спочатку знайшли прихисток у Олександрії Кіровоградської області, де прожили три місяці. А вже згодом подруга допомогла подружжю облаштуватися у Кам’янському.

Від Українського товариства сліпих їм запропонували безкоштовне житло у гуртожитку, де люди і оселилися.

Спочатку було дуже важко звикнути до нового місця, згадує пані Наталія. А з часом чоловік з жінкою змирилися з таким становищем та почали налагоджувати своє життя поки що тут.

Звісно, що пацювати жінка через свою вразливість не може, тому вона знайшла втіху у кулінарній справі: займається різноманітною випічкою, консервацією, випікає хліб. І деколи цими смаколиками пригощає вихованців дитсадка, оскільки у минулому, до хвороби, пані Наталія працювала вихователем у дитячому садочку. «Мені моя робота дуже подобалася», – зі смутком у голосі згадує жінка.

А дітки вже знають пані Наталію, звикли до того, що вона приносить їм смачну здобу, то й чекають на неї у садочку по певних днях.

Чоловік пані Наталії має інвалідність з дитинства, він також незрячий. Через цю хворобу вони і познайомилися. «Ми є опорою один одному», – каже пані Наталія.

У повсякденному житті люди обслуговують себе самі та живуть майже повноцінним життям. І хоча їм інколи допомагає соціальний працівник, згідно законодавства нашої країни, але вони потребують цього лише у окремих випадках, приміром, відвідати лікаря або звернутися до державної установи.

Про Карітас подружжя знали ще з початку свого переселення, оскільки отримували екстрену допомогу. А днями їх запросили отримати набори для сну: постільну білизну, матраци, пледи, ковдри та подушки.

«Це дуже велика для нас допомога. Дуже тішить, що тепер будемо мати нову постіль», – ділиться жінка.

Упродовж місяця мали можливість надати допомогу наборами для сну людям, які постраждали від підриву Каховської дамби. Це мешканці Нікопольського району та переселенці з цього регіону, які знайшли прихисток у Кам’янському та Кам’янському районі.

Загалом надали 219 наборів для сну 176 родинам.

Поміч була надана в рамках проєкту «Екстрене реагування на підрив Каховської дамби».

Categories: новини