Image

«Як добре, що це лише фільм»: історії спасіння переселенців

0 Comments

Колись такі історії лягатимуть в основу сценаріїв повоєнного кіно. Хтось дивитиметься і, зітхаючи, скаже : «Як добре, що це лише фільм», не здогадуючись, що це реальний випадок і герої сюжету живуть серед нас.

Пані Ірина – багатодітна мама, яка до війни разом з чоловіком та дітьми мешкала у невеликому населеному пункті Луганської області. З початком війни в їх край пришла окупація. Ворог розгорнув свої блок-пости на всіх напрямках. Навіть такі буденні речі, як з’їздити на базар за провізією, стали справжнім випробуванням. Щоразу – принизливі обшуки, перевірка документів, психологічний тиск.

– Фразу: «Ваші документи» я запам’ятаю на все життя. Вона і досі лунає у мене в голові. Під дулом автомата я почала копирсатись в сумці у пошуках тих самих папірців. В скронях пульсувала кров, в голові паморочилось. Здавалось, що реальність розчинилась у тумані, а час зупинився. Прийшла я до тями, коли жінка поруч шарпнула мене за руку.

– Все добре, документи вже не потрібні, нас пропустили, – згадує жахливі події пані Ірина.

Голос в жінки спокійний, сліз немає.

– Згодом ми дізнались, що один з блок-постів зняли і з’явився шанс виїхати. Вдалося зв’язатись з волонтерами, які підказали потрібний маршрут, що пролягав через поля, – голос жінки починає тремтіти, очі поволі наповнюються сльозами.

В час «Х» родина разом з іншими автомобілями вирушила в дорогу. Майже одразу, виїхавши на відкриту місцевість, колона потрапила під ворожий обстріл. Врятувало родину те, що «Жигулі», у яких вони перебували, знаходились між двома бусами. Один з осколків пробив колесо і рух по ґрунтовій дорозі став майже неможливий. Тоді чоловіки з сусідніх автомобілів, ризикуючи власним життям, голими руками підняли авто і за п’ять хвилин замінили пробите колесо на інше ціле.

Діставшись міста Дніпра, знайшли прихисток у місцевій церкві. Згодом знайшли житло у Кам’янському.

Здавалось би, таких історій безліч. Але в цій історії є одна річ, яка робить її особливою. Пані Ірина з чоловіком мають троє власних дітей, але в їхньому автомобілі тоді було п’ятеро дітей. Родина взяла на себе відповідальність за двох дівчаток 10 та 14 років. Про батька дітей наразі нічого не відомо, а матір через воєнні події потрапила до лікарні з психічними розладами. Пані Ірина офіційно оформила тимчасове піклування за дівчатами на час війни. Для себе з чоловіком вирішили, що готові взяти повну опіку, якщо події того вимагатимуть.

Як багатодітна родина, вони могли виїхати за кордон та шукати щастя в інших країнах. Але вони залишились на рідній землі. І поки матір піклується та виховує своїх вже п’ятьох діток в безпечному місці, тато захищає країну на фронті.

Сподіваємось, що перемога близько і ця чудова родина, яка встигла пережити чимало гірких подій, возз’єднається, щоб більше ніколи не розлучатись.

На фото: пані Ірина з найменшою донечкою Настусею.

Categories: новини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *