“Війна йшла за мною по п’ятах, наздоганяла, випробовувала на міцність, але я переміг її, бо не скорився і не втратив віру в краще”, – такими словами починає свою історію Володимир Бєляк, житель колективного центру у П’ятихатках.
Тут він оселився півтора року тому, та називає шелтер своїм четвертим домом.
Володимир має інвалідність і пересувається у колісному кріслі, а його історія сповнена болем. Це не схоже на сюжет фільму, це реалії, які переживає зараз чимало кількість людей. Це про незламність людського духу, оптимізм і віру в краще.
Я переселенець від самого початку конфлікту
“За час війни з 2014 року мені довелося тричі змінити місце проживання: Волноваха, Вугледар, Костянтинівка. Кожен раз сподіваючись, що це востаннє, але війна знову і знову змушувала втікати. Одного дня вона гучно постукала в двері моєї оселі”, – розповідає пан Володимир.
У Костянтинівці загострилися бої, і обстріли міста стали щоденними. Одного ранку в будинок чоловіка прилетів снаряд. Він отримав серйозні поранення, а його дружина, на щастя, залишилася неушкодженою.
“Мене негайно евакуювали до Кропивницького для надання термінової медичної допомоги. Внаслідок поранення я втратив здатність ходити“, – говорить наш бенефіціар.
Повернувся додому, але дружини не знайшов
Після реабілітації Володимир вирішив повернутися в рідне місто, щоб відновити частину втрачених документів, але там його вже чекали нові випробування.
“Поки моє життя рятували лікарі, дружина також постраждала від повторних обстрілів і виїхала до доньки в Казахстан. Ми тримали зв’язок телефоном, що дало сили витримати ці тяжкі випробування”.
Я потрапив у найкращий шелтер у світі
Через обстріли Володимиру довелося знову звернутися до благодійників з проханням про евакуацію.
“Коли я потрапив до П’ятихатського колективного центру, мене вразила гостинність і підтримка від людей, які також пройшли через подібні випробування. Мною було прийняте рішення зробити щось корисне для суспільства, в якому я опинився. Висадивши саджанці кущів і квітів, таким чином облаштувавши невеличкий садок – я подякував за теплий прийом”, – ділиться наш бенефіціар.
Дякуючи Карітасу, вдалося відновити документи
“Через відсутність документів я не міг отримати матеріальну допомогу. Частину з них можна було відновити лише на території зони бойових дій, що робило завдання неможливим. Завдяки юристці Карітасу, та, як виявилося, ще й моїй землячці, Юлії Доброрез, я поновив всі необхідні довідки. Пані Юлія не тільки допомогла юридично, але й морально налаштувала на успіх“, – зізнається Володимир Бєляк.
Живу і вірю в краще
“Зараз я активний користувач мережі, читаю книги і записую свої думки в щоденник. Чекаю на дружину, яка планує повернутися до України. Попри всі труднощі, вірю в краще майбутнє. Війна випробовувала мене, але не зламала. І тепер я починаю нове життя на території вільної України з вірою в найкраще“, – підсумовує Володимир Бєляк.
Цей проєкт реалізується завдяки фінансовій підтримці Гуманітарного фонду для України
Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine
https://www.unocha.org/ukraine/about-ukraine-humanitarian-fund