«Тіло тут, а душа щодня там»: історія 55-річної дружби

«Нам добре вдвох, а так ми ж тут нікого не знаємо», – говорить Ніна Матвіївна.   Вона і Тамара Миколаївна дружать уже 55 років. Жінки познайомилися ще в молодості, стали кумами, разом відзначали свята й підтримували одна одну в різні періоди життя. У Краматорську кожна з них мала власний дім

«Аби не вони, я не знаю, як би…»: історія пана Олександра, який звернувся з одним запитом

Пан Олександр звернувся на Гарячу лінію Карітасу Кам’янське з конкретним питанням – хотів дізнатися про можливість отримати грошову допомогу для внутрішньо переміщених осіб. На цей вид підтримки чоловік разом із мамою вже не підпадав за умовами проєкту. Здавалося б, на цьому звернення могло завершитися. Натомість пана Олександра скерували до кейс-менеджерки

«Якби могла, взяла б свою хату в оберемок». Як родина з прифронтового села починає життя заново

Стеля сипалася на підлогу, десятирічний Тимофій тремтів від страху, а Ольга прикривала його собою і просила молитися разом. Тієї ночі жінка вперше думала не про дім, який так боялася залишити, а про життя сина. Майже три роки родина залишалася у селі Барвінівка Запорізької області неподалік від лінії фронту. Ольга звикла

На невеликому городі біля будинку пані Алли у Саксагані ростуть картопля, перець, баклажани, помідори, буряк, морква, часник, цибуля та кабачки. Усього вісім соток землі – значно менше, ніж сім’я мала вдома до вимушеного переїзду. «Сильно не розгуляєшся. Але все одно хочеться і того, і того, щоб своє! А то як

«Життя – понад усе. Немає нічого ціннішого за нього. І тим більше, коли є люди поряд, яких ти любиш»

Пані Любов говорить це наприкінці нашої розмови. За останні одинадцять років їй неодноразово доводилося залишати дім, повертатися, знову збирати речі й починати все спочатку. До війни вона жила у селі Тоненьке, яке за 14 кілометрів від Донецького аеропорту та приблизно за 10 кілометрів від Авдіївки. Працювала у Донецьку, в Будинку

200 дітей Кам’янського району отримали шкільні портфелі з необхідним канцелярським приладдям.

Фахівці благодійного фонду «Карітас Кам’янське» впродовж липня і серпня 2026 року допомагали дітям з родин у важких життєвих обставинах підготуватися до початку нового навчального року. Ця допомога стала можливою завдяки проєкту «Підтримка вразливих верств населення в Кам’янському районі Дніпропетровської області під час війни в Україні», який реалізується в межах ініціативи

«48 років ми вже разом», – говорить 73-річна Галина Іванівна

Поруч із нею сидить 70-річний Сергій Петрович. За ці майже пів століття вони встигли виростити дітей, допомогти їм стати на ноги, облаштувати власний дім і нарешті почати будувати плани вже для себе. У 2021 році подружжя мріяло піднятися на Говерлу.  Тепер їхня найбільша мрія значно простіша – знову мати власний

«Якби не діти, ми б ще там сиділи. Дім є дім», – говорить 57-річна Світлана.

Два місяці тому вона залишила Слов’янськ і переїхала до Кам’янського. Разом із нею виїхали 78-річна мама, дві онуки – 14-річна Поліна та дворічна Злата і 15-річна Катерина (подруга старшої онуки) над якою Світлана оформила опіку. Батьки Катерини поки залишаються на Донеччині. Її батько має інвалідність і не хоче виїжджати, мама

Не кожна людина може дістатися до лікаря. Але кожна людина має право на медичну допомогу.

Сучасні технології здатні долати кілометри, безпекові загрози та руйнування, які принесла війна. Сьогодні для багатьох людей, які опинилися в ізоляції, виїхали із зони бойових дій або мешкають у віддалених громадах, саме цифровий зв’язок із лікарем стає єдиним містком до якісної медичної допомоги. Команда «Карітасу Кам’янське» активно впроваджує телемедицину в межах

Команда проєкту «Добрий сусід» виїхала до селища Лихівка, щоб підтримати сімʼї, які знаходяться в складних життєвих обставинах.

Під час візиту координаторка проєкту Марина Андрєєва спільно з директоркою місця тимчасового проживання пані Вікторією визначили родини, які найбільше потребують підтримки у Лихівському колективному центрі. Після цього наші фахівці відвідали кожну із цих сімей, здійснили оцінку потреб та разом склали індивідуальні плани виходу із кризового становища. Після цього команда фонду