Усе життя пан Олександр прожив у Краматорську. Разом із дружиною вони працювали, облаштовували дім, доглядали господарство й будували плани на майбутнє. Власний будинок, город, теплиця, качки, кури – усе це було звичною частиною їхнього життя.
«Я все життя прожив у своєму будинку. Було 12 соток землі, теплиця, полуниця, господарство. Усе було. Працював на котельні слюсарем, потім оператором. Робота мені подобалася. Жили нормально, як усі люди».
Після початку повномасштабного вторгнення родині довелося кілька разів змінювати місце проживання. Спочатку вони виїхали, згодом повернулися додому, коли ситуація трохи стабілізувалася. Але ненадовго.
«Здавалося, що життя налагоджується. Я вже думав: зараз продовжу будівництво, привіз пісок, шлак… А потім усе знову змінилося. І ми зрозуміли, що треба їхати».
Сьогодні пан Олександр із дружиною живуть на Дніпропетровщині поруч із рідними. Проте, зізнається чоловік, найбільше не вистачає саме того життя, яке залишилося вдома.
«Там у мене було все. Свій дім, своя земля, усе було облаштовано. Звичайно, сумую за домом».
Та сидіти без діла пан Олександр не звик. «Треба якось жити далі. Якщо є земля – треба її обробляти. По-іншому я не вмію». Саме тому, коли дружина побачила інформацію про реєстрацію на агрогранти від «Карітасу Кам’янське», родина вирішила скористатися цією можливістю.
«Ми одразу знали, що саме нам потрібно. Хотіли відновити господарство, щоб знову жити так, як звикли».
Отримавши агрогрант у межах напряму Livelihood проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні», пан Олександр придбав мотоблок, агроволокно, систему крапельного поливу та корм для птиці – усе необхідне, щоб знову займатися тим, до чого звик усе життя.
«Коли маєш своє, ти вже ні від кого не залежиш. Не треба чекати, поки хтось приїде й зоре город. Сам усе зробив, посадив і вже чекаєш результату».
Разом із дружиною вони вже відновлюють господарство. Висадили полуницю, облаштували грядки під агроволокном, змонтували систему крапельного поливу та доглядають птицю. Подвір’я знову оживає – майже так само, як колись удома. «Хочеться, щоб усе було по-господарськи. Щоб були свої овочі, ягоди, птиця. Ми завжди так жили».
Для родини це не лише можливість забезпечувати себе власними продуктами, а й повернути хоча б частину звичного життя. «Зараз головне – підготуватися до зими. Щоб у хаті було спокійно. Щоб знати: усе, що могли, ми зробили».
Попри всі зміни, пан Олександр не приховує: якби одного дня з’явилася можливість повернутися додому, він не вагався б. «Якби завтра сказали, що вдома вже безпечно, я б усе тут залишив і поїхав. Там мій дім. Він завжди буде моїм».
Поки повернення додому залишається лише мрією, пан Олександр продовжує облаштовувати життя там, де сьогодні живе його родина.
«Якщо хочеш жити – треба щось робити. Просто сидіти й чекати – не вихід».
Проєкт реалізовується Карітас Україна завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.