На невеликому городі біля будинку пані Алли у Саксагані ростуть картопля, перець, баклажани, помідори, буряк, морква, часник, цибуля та кабачки. Усього вісім соток землі – значно менше, ніж сім’я мала вдома до вимушеного переїзду.

«Сильно не розгуляєшся. Але все одно хочеться і того, і того, щоб своє! А то як глянеш на ринку, які ціни, то це дуже дорого».

Пані Алла – внутрішньо переміщена особа та мама трьох дітей віком 11, 9 і 6 років. Зараз разом із ними та мамою вона живе у Саксагані. Чоловік багато працює, намагаючись забезпечувати сім’ю. Сюди вони приїхали із Запорізької області. Їхнє рідне село розташоване приблизно за 60 кілометрів від Маріуполя і з березня 2022 року перебуває в окупації.

До повномасштабного вторгнення жінка працювала продавчинею, а вдома займалася господарством. «У мене був город 80 соток. Ми тримали кабана, пару свинок було, кози, гуси, кури… Ну таке, потрошку».

24 лютого 2022 року її чоловік, який раніше брав участь в АТО, повернувся до війська. Алла залишилася вдома з дітьми. Про перші місяці окупації вона спочатку говорить майже буденно. «Продуктів не було, магазини позакривались… Та то таке».

А потім замовкає.

«А те, що заходять у двір чоловік сім-вісім бородатих мужчин з автоматами, і ти стоїш і не знаєш, що казати… І мову відбирало. Стоїш, трусишся, а ще не хочеш якусь підозру на себе чи своїх дітей кидати. То на вулиці танки колонами. Всяке було… Ні, не хочу згадувати».

Виїхати вдалося лише влітку 2022 року. Довго шукали транспорт, але охочих їхати з окупованої території було небагато. Зрештою їм пощастило потрапити на останній евакуаційний автобус із сусіднього населеного пункту.

«Слава Богу, що виїхали. Звичайно, важко було. Виїжджали ми на два-три тижні. Чогось була така впевненість, що зараз усе закінчиться швидко і ми повернемось. Взяли дві сумочки із собою (якраз на два-три тижні). Навіть не всі документи забрала, я ж думала, що повернуся…»

Два-три тижні розтягнулися на роки.

Спочатку жінка з дітьми приїхала до Запоріжжя. Сподівалася знайти там житло, але облаштовуватися довелося самотужки. Коли обстріли міста посилилися, чоловік наполіг, щоб вони шукали безпечніше місце у сільській місцевості. Так сім’я опинилася у Саксагані.

Згодом чоловіка звільнили з військової служби як батька трьох дітей. На новому місці почали поступово облаштовувати життя. Будинок, біля якого зараз вирує життя, вони вже не орендують – його вдалося придбати. А поруч знову з’явився город. Звичайно, не такий, як удома. Замість 80 соток землі – всього вісім та на них знову ростуть овочі, а на подвір’ї господиня тримає курей.

Цього року її сім’я стала однією зі 147, які отримали грошову підтримку на розвиток власного сільського господарства в межах напряму Livelihood проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».

За отримані кошти пані Алла придбала те, що найбільше полегшить роботу на невеликій ділянці.

«Мотоблок для того, щоб було легше обробляти землю, а полив – це також добре, бо отак ходиш і ллєш воду під кожен кущ, а через полив воно капає і просочується глибоко до кореня».

Агротехніку родина придбала нещодавно, тож випробувати її в роботі ще не встигла. Проте вже наступного сезону вона допоможе значно полегшити обробіток землі. «Ми не будемо тягати вручну відра, не будемо наймати трактор. А це мені на довготривале використання. Це дуже хороша річ. Ми давно мріяли про мотоблок».

Власний город для пані Алли є не лише можливість вирощувати продукти для великої сім’ї. Після вимушеного переїзду вона повернулася до справи, якою займалася ще вдома, але вирішила дізнатися про неї більше.

«Воно, знаєте, затягує», – посміхається жінка.

Нещодавно вона закінчила курси овочівництва та отримала сертифікат. «Дуже багато всього дізналась, купу нюансів: пасинкування, удобрення, полив… Хочу розвиватися у цьому напрямку. Мені це подобається».

З Карітасом Кам’янське сім’я знайома ще з 2022 року. Звернутися до фонду тоді порадили у сільській раді. Цього року пані Алла дізналася про можливість отримати цільові кошти для ведення сільського господарства.

Сьогодні на подвір’ї вже стоїть придбаний мотоблок, облаштовується полив, на городі ростуть овочі. І в розмові дедалі менше звучить про те, що довелося залишити вдома, і дедалі більше про плани на майбутнє.

Повернути свої 80 соток землі зараз неможливо. Але на восьми сотках у Саксагані пані Алла знову робить те, до чого звикла вдома: вирощує власні овочі, доглядає город і здобуває нові знання.

«Хочу розвиватися у цьому напрямку. Мені це подобається. Дякую за підтримку!»

Проєкт реалізовується Карітас Україна завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.

Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу України та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.