Подружжя з Бахмута – 81-річний Володимир Йосипович і 72-річна Тетяна Герасимівна – нині проживають у Кам’янському.
Їхня історія – це розповідь про втрати й надію, про біль і силу духу, а головне – про людяність, яка допомагає долати найтемніші часи.
Затишний дім, наповнений любов’ю
Майже рік після початку повномасштабної війни подружжя намагалося триматися за свій дім. Їхня оселя у Бахмуті – це не просто будинок.
Це місце, де минали їхні найщасливіші роки: затишок, квіти, щедрий сад і город, який вони плекали все життя. Володимир Йосипович, який відпрацював газоелектрозварювальником, та Тетяна Герасимівна, що була електрозварювальницею, завжди відзначалися працьовитістю і любов’ю до свого куточка землі. Війна не шкодує нікого і поступово місто перетворювалося на руїну, і звичне життя стало небезпечним.
У вересні 2022 року трагедія торкнулася і їхньої родини: Володимир Йосипович отримав осколкове поранення. «Тоді навіть лікарі не могли допомогти – лікарні були порожні, аптеки закриті. Але нам пощастило на добрих людей, які допомогли потрапити до лікарні у Костянтинівці», – згадує Тетяна Герасимівна. Там чоловік отримав необхідну медичну допомогу.
Кулі над головою змусили прийняти рішення
Повернувшись додому після лікування, подружжя зрозуміло: залишатися більше неможливо.
«Ми тримали домашнє господарство, – розповідає Володимир Йосипович, – і якось я вийшов у двір аби нагодувати тварин. Тільки-но підняв руку, як кулі просвистіли за кілька сантиметрів від моєї голови. Страх скував мене. Я зрозумів: треба їхати».
Зібравши найнеобхідніше, подружжя вирушило у невідомість. Дорога була нелегкою, але, як і раніше, поруч опинилися чужі, але небайдужі люди, які простягнули руку допомоги. Так вони й потрапили до Кам’янського – міста, яке стало для них новим прихистком.
Сам на сам із труднощами
Сьогодні, в умовах непростого побуту, подружжю нелегко: Володимир Йосипович через хвороби майже не виходить на вулицю, а Тетяна Герасимівна ледь пересувається квартирою. Їхня сила духу не згасла, але вони потребували допомоги.
Допомога працівників проєкту «S.U.P.E.R. Невідкладна допомога та реабілітація для населення України» стала для подружжя надійною підтримкою.
Пані Ірина – соціальна працівниця проєкту не лише робить покупки та допомагає по господарству, а й дарує щось набагато важливіше – відчуття затишку та турботи літнім людям. В межах проєкту наш благодійний фонд забезпечив чоловіка та дружину продуктовими та гігієнічними наборами, телемедичними консультаціями та психологічною допомогою.
Подружжя також отримує медичну підтримку: послуги медсестри допомагають стежити за здоров’ям і забезпечувати належний догляд.
Сильніші за обставини
Ця історія – про людяність і надію, які допомагають долати труднощі.
«Ми вдячні за кожен новий день і за тих, хто підтримує нас», – говорить пані Тетяна.
Їхній новий дім наповнений вдячністю та вірою, а допомога небайдужих людей додає сил продовжувати боротися.
Ця історія вкотре нагадує нам: навіть у найтемніші часи є світло добрих людей, які роблять цей світ кращим.
Проєкт S.U.P.E.R. реалізовується у співробітництві з Caritas Italiana і за фінансової підтримки Італійської агенції з питань співробітництва в галузі розвитку (AICS)