Ця історія не лише про успіх, а й про віру в себе та краще майбутнє. Це історія Ірини Фатнєвої – жінки, чиє рідне місто було повністю знищене через повномасштабну війну.
Перше знайомство
З пані Іриною наша команда вперше зустрілася в липні 2024 року під час поїздки до колективного центру в м. Жовті Води.
«Коли я вперше побачила пані Ірину, вона була в колісному кріслі. Тоді здавалося, що самостійно вона більше не зможе ходити», – ділиться Анна Варкаліс, психологиня проєкту «Реагування на критичне становище ВПО та постраждалого місцевого населення: зміцнення громад у східних та західних областях України».
Шістдесятип’ятирічна Ірина Вікторівна разом із родиною виїхала з Бахмута в березні 2023 року та зупинилася в Кіровоградській області. Пізніше через сімейні труднощі вона вирішила жити окремо й переїхала до колективного центру в Жовтих Водах.
Здоров’я та виклики
«На той час у мене вже були серйозні проблеми зі здоров’ям: зайва вага, високий тиск, інсулінорезистентність. Війна та евакуація лише погіршили мій стан. Я перенесла інсульт і зламала ключицю. Здавалося, що ситуація вийшла з-під контролю», – розповідає Ірина Вікторівна.
Психологічна підтримка та віра в себе
На одній із психологічних зустрічей пані Ірина поділилася своїм найбільшим бажанням – знову почати ходити.
«Моє перше завдання у цьому шелтері полягало в допомозі мешканцям щелтеру прийняти себе такими, якими вони є, та зорієнтувати на побудову планів на майбутнє», – розповідає психологиня Анна Варкаліс.
«Моє життя розділилося на «до» і «після» зустрічі з «Карітасом». Після отриманої психологічної допомоги я почала вірити у свої сили. І хоч негативні новини з рідного регіону все ще продовжують хвилювати, але тепер у мене є ціль – створити нову себе. Щодня я працюю над цим», – ділиться Ірина.
Покращення здоров’я та самооцінки
Наразі пані Ірина схудла набільше ніж 20 кг, нормалізувала тиск і подолала інсулінорезистентність. Вона тепер ходить без опори, змінила зовнішність, придбала новий одяг та зробила манікюр.
«Жителі колективного центру підтримують мене. Щоранку та щовечора ми разом виходимо на прогулянки й стали як одна родина», – розповідає наша бенефіціарка.
Нові захоплення та щоденні досягнення
Ірина Фатнєва створює вироби з бісеру, в’яже шкарпетки, плете корзини й консервує овочеві салати, якими пригощає сусідів. Її вироби прикрашають шелтер, а серед її планів на майбутнє є виготовлення святкових серветок для облаштування зали в колективному центрі.
В пам’ять про моє рідне місто…
«Завдяки «Карітасу Кам’янське» мені вдалося змінити себе. З вірою в краще та в пам’ять про рідне місто я щодня працюю над собою. Моє майбутнє в моїх руках», – підсумовує пані Ірина.
Історія Ірини Фатнєвої – це приклад того, як віра в себе, підтримка близьких та власна рішучість можуть змінити життя навіть у найважчих обставинах.
Цей проєкт реалізується завдяки фінансовій підтримці Гуманітарного фонду для України
Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine
https://www.unocha.org/ukraine/about-ukraine-humanitarian-fund