Перед нами сидить дуже струнка дівчина, більше схожа на дитину-підлітка. Але те, що насправді вона доросла жінка свідчить маленька дівчинка, яку вона тримає на руках – її дворічна донечка Маєчка.
Ми завітали до молодої родини Світлани та Олександра, аби привезти їм всю можливу допомогу, яку змогли зібрати спільними зусиллями.
Історія кохання молодих людей – Світлани і Олександра розпочалася вже після початку повномасштабного вторгнення. До того вони були добрими друзями, Олександр мав дружину та двох діточок.
Світлана родом з маленького села Чутівського району Полтавської області. Дівчина поділилася, що завагітніла у 17 років. Від своєї родини та батька дитини підтримки не отримала. Тому народжувала доньку у Полтаві, а вже початок великої війни зустріла у Маріуполі, куди покликав її Олександр, щоб допомогти молодій матусі. Там у чоловіка був власний бізнес: він займався нерухомістю, тому мав можливість допомогти Світлані з житлом. Втім, повномасштабна війна перекреслила спокійне, мирне життя людей. У березні вони були вимушені терміново вибиратися з міста, яке було під повним прицілом ворога. Сталося жахливе у родині Олександра. Його дружина та діти загинули у Маріупольському драмтеатрі, де люди переховувалися від обстрілів ворога. Чоловік поховав своїх рідних біля свого будинку. Змайстрував з підручних матеріалів могили. Але ситуація у місті продовжувала залишатися вкрай небезпечною, тому як тільки з’явилася можливість виїхати, Олександр забрав свою матусю, Світлану та її донечку та всі разом люди покинули Маріуполь.
Приїхали до Дніпра та оселилися у гуртожитку. Згодом змінили його на інший. Винаймали різні квартири. Цим часом люди, які пережили багато травмуючих подій, зблизилися. Вони стали не лише підтримкою одне одному, між ними виникло справжнє кохання.
Поневіряючись по квартирах, Світлана вирішила довести до ладу свої документи. Проблема дівчини полягала у тому, що вона не мала дійсної прописки у рідному селі, адже того будинку, де мала б бути прописаною, вже просто давно не існувало фізично. Молоді люди вирішили поїхати до Полтави, аби розібратися з цією проблемою. Поки врегульовували ці питання, винайняли квартиру. А одного разу повернувшись до тимчасового прихистку, побачили пусту оселю: їх обікрали. Залишилася лише кішка, яку Світлану підібрала ще, проживаючи у Дніпрі. Люди звернулися до господаря квартири, але той лише розвів руками та у грубій формі порадив їм покинути оселю. Світлана та Олександр знову залишилися без нічого. Рідних або близьких людей, які б могли допомогти, поряд не було. Водночас Світлана дізналася, що завагітніла другою дитиною.
Олександр подзвонив своїй матусі, яка так і залишалася у Дніпрі, та попросив гроші у борг, аби винайняти квартиру у Кам’янському. Якраз у той час він отримав повідомлення про запрошення на роботу на металургійний комбінат, що розташований у нашому місті.
Молоді люди приїхали до Кам’янського та знайшли квартиру з найпростішими умовами, оренду за яку їм вистачило оплатити. На решту купили дві упаковки макаронних виробів. На більше грошей не вистачило.
Про Карітас чоловік дізнався на роботі, куди вже вийшов на стажування. Так він і вирішив зайти до нашого нового офісу, що знаходиться на пр. Т. Шевченка, 20. Його зустріла кризова консультантка пані Яна Серебреннікова. Дізналася про ситуацію, в яку потрапили вони зі Світланою та взялася максимально залучати різноманітні ресурси, аби допомогти родині, яка постраждала від війни. Спочатку привезла їм найголовніше – продуктовий набір. Згодом за їхнім запитом зверталася до всіх небайдужих людей. Так назбирала стільки речей, що вони повністю зайняли багажне відділення нашої робочої автівки. Це і ванночка для маленької Маєчки, і візочок, і постіль, ковдри та подушки. І ще багато одежі для Світлани та її донечки. За цей час пані Яна організувала безкоштовні перукарські послуги для Олександра, оскільки саме з цим він мав деякі складнощі через шкірне захворювання. За це ми щиро вдячні пані Катерині (Катюня Демченко).
А також дякуємо усім-усім небайдужим людям, які долучилися до допомоги молодій родині: Ірині Данілевській (Iryna Danilevska), Ользі Безцінній (Olga Beztsinna-Markosian), Татьяна Вязовая, Helen Koval – за різні необхідні речі та побутові товари. А також небайдужому чоловікові на ім’я Геннадій, якого наша фахівчиня зустріла у стоматології, та котрий, дізнавшись про ситуацію у родині Світлани та Олександра, пожертвував 500 гривень.
Щиро переконані, якщо стільки людей абсолютно безкорисливо долучилися до допомоги родині Світлани та Олександра, то ми безперечно нація сильних, незламних людей. Адже завдяки добрим та милосердним серцям небайдужих молодята не залишися сам-на-сам зі своєю бідою. Зараз вони вже мають всі необхідні речі для нормального життя. І за це ми безмежно дякуємо всім, хто не стояв осторонь та долучився до допомоги родині.
Проєкт «Багатосекторна допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовано Caritas Ukraine та Карітас Кам’янське. Ця допомога стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу.
#ВНА
#USAID
#CARITASUKRAINE
#кризовий_консультант
Tags: