Війна змусила тисячі людей покинути свої домівки, залишити все, що вони мали, і шукати безпечні місця для життя. Особливо важко тим, хто лише нещодавно залишили рідні домівки й не одразу розуміють, що робити на новому місці
Ці дві історії Олени Гребенюк та Алли Омельченко яскраво показують, наскільки важливою є підтримка людей, що опинилися в скрутному становищі через воєнну агресію
Олена Гребенюк була вагітною, коли разом із чоловіком та двома дітьми змушена була залишити рідний Покровськ (Донецька область) через загострення бойових дій на сході України.
Родина виїхала до Кам’янського, сподіваючись, що ненадовго.
«У червні цього року ситуація в нашому місті стала нестерпною, тож ми ухвалили рішення переїхати. Я працювала на залізниці й сподівалася залишитися там до декретної відпустки, але обставини змінилися. Наша молодша донька народилася вже в Кам’янському», – розповідає пані Олена.
Її сини, діти семи та дванадцяти років, досі пам’ятають жахливі звуки вибухів у рідному місті.
«Зараз ми вже оговтуємося від важких подій. Чоловік шукає роботу, а діти вже навчаються у місцевій школі. Допомога обігрівачем для нас дуже важлива, бо півторамісячна донька потребує тепла, а опалення ще не ввімкнули. Наша родина приємно вражена підтримкою та турботою фонду. Ми не самі у своїй біді», – каже жінка.
Інша історія Алли Омельченко, 43-річної матері двох дітей із Мирнограда, що на Донеччині. Її родина покинула місто після оголошення примусової евакуації родин із дітьми.
«Мій старший син має інвалідність, а молодший – захворювання внаслідок пологової травми. Моя 65-річна мати також має багато хронічних захворювань і потребує допомоги медиків.
Ми довго вірили, що ситуація у нашому місті покращиться, але коли лінія фронту опинилася за півтора кілометра від нас, було ухвалено рішення про переїзд», – згадує пані Алла.
Її чоловік залишився зі своєю хворою матір’ю, яка відмовилася виїжджати.
«З ним часто немає зв’язку, а коли і вдається поговорити, дізнаємося про невтішні, подекуди трагічні новини. Квартира, яку ми зараз орендуємо, у незадовільному стані: всюди старі вікна, через які до помешкання потрапляє холодне повітря. Обігрівач став для нас справжнім порятунком. Ми дуже вдячні за цю допомогу. У Кам’янському ми зустріли багато небайдужих людей, які переймаються долею нужденних. Завдяки таким людям ми щиро віримо в добро», – підсумовує жінка.
Ці історії про те, наскільки життєво важливою може бути допомога тим, хто вимушено покинув рідні домівки, залишившись наодинці з своїми викликами та випробуваннями.
Проєкт реалізується у межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.
#EMPOWER_BMZ_EU
#EU_Humanitarian_Aid