Ми ні в якому разі не втомлюємося та продовжуємо вас знайомити з нашою потужною, самовідданою, працьовитою командою волонтерів.
Знайомтеся – пан Олександр, який майже з перших днів війни стоїть поряд з нами пліч-о-пліч, допомагаючи підтримувати нужденних.
Як він сам себе називає – «український естонець», оскільки чоловік родом з Таллінна. Але в Україні живе вже багато років, тому вважає себе справжнім українцем.
З початком повномасштабного російського військового вторгнення Олександр одразу ж звернувся та записався до територіальної оборони міста, адже має звання офіцера. Але там його попрохали почекати своєї черги через об’єктивні обставини, пов’язані з віком.
Тоді чоловік, бажаючи бути корисним, допомагав будувати блокпости у різних районах нашого міста та поряд з ним. Коли вже і ця місія була виконана, до Олександра звернулася його давнішня знайома, наша працівниця – Маріанна – та запропонувала йому прийти до Карітасу, щоб допомагати тут.
Чоловік, не маючи сумнівів, та бажаючи бути корисним у такі важкі часи для України, прийшов волонтерити до Карітасу.
Це відбулося саме у той, найскладніший період, коли до фонду зверталася величезна кількість переселенців, і чоловіча сила була вкрай необхідна та актуальна.
Волонтер разом з іншими зранку до вечора завантажували – вивантажували, носили, складали – розкладали неймовірно велику кількість гуманітарної допомоги – продукти, засоби гігієни, побутові речі, що привозили благодійники та небайдужі мешканці.
За три місяці у Карітасі Олександр, напевно, без перебільшення, переніс та завантажив сотні тон.
Волонтер ділиться, що Карітас став для нього другим домом, а працівники фонду та колеги-волонтери – його друзями, підтримкою та мотивацією у ці складні часи. А для нас пан Олександр – надійне плече, наша впевненість, велика підтримка, і не тільки фізична, а й емоційна!
А у звичайному, мирному житті наш чудовий пан Олександр – не тільки інженер-електроприводу, а ще й режисер телебачення, який у складні 90-ті роки працював на кафедрі радіо та телебачення у нашому місцевому Університеті. Чоловік займається відеозйомкою понині, це саме та професійна діяльність, яка дозволяє йому заробляти на життя. А ще наш волонтер вміє добре ремонтувати автівки, чим також професійно займався разом зі своїми помічниками ще до початку повномасштабної війни.
Пан Олександр зізнається, що вже не уявляє свого життя без Карітасу, адже йому дуже подобається атмосфера, що тут панує та люди, які її створюють.
«Якось через свої робочі обставини майже тиждень я не був у Карітасі, тоді мене охопила така неймовірна туга, що я чекав вже тієї миті, коли вже прийду сюди», – зізнається волонтер.
Ми дуже радіємо, що пан Олександр – частина нашої дружньої команди та вдячні волонтеру за його працьовитість, самовідданість нашій спільній праці, добру вдачу та милосердне серце!
Tags: