Він сидів на лаві та чекав, поки батько зареєструється для отримання гуманітарної допомоги. Увагу привернув напис на його кепці. Маріуполь. І на футболці теж. Фірмова емблема дала зрозуміти, що хлопчик займається футболом професійно. Захотілось поспілкуватись з ним.
Давид – семикласник, який дуже любить грати у футбол. Вдома у Маріуполі було чотири професійні стадіони, один з яких навіть критий. Хлопець грав в місцевій команді і готувався до важливого етапу в своєму житті – юнацька академія. Він мріє поїхати до Італії і продовжити займатися своєю улюбленою справою.
Повертає до реальності погляд батька, який з сумом констатує, що наразі потрібні величезні кошти, щоб відправити сина на навчання. Але де ж їх взяти? В країні війна. Та й шанси потрапити в академію малі, бо охочих багато, а кількість місць обмежена…
Але ж ви знаєте, де знаходиться наш фонд. Бажання, промовлене в стінах церкви обов’язково буде почуте. І колись ми з гордістю будемо дивитись футбольний матч та вболівати за Давида з України
Tags: