Валерій Павловський – колишній житель Харкова. Із квітня 2022 року він проживає у колективному центрі міста Жовтих Вод.
Через регулярні обстріли рідного міста чоловік був змушений залишити рідний дім. Спочатку його евакуювали до Дніпра, а потім, за рекомендацією знайомих, він переїхав до Жовтих Вод із невеликою валізою та кліткою із щигликами.
«Я приїхав сюди з надією знайти спокій, – розповідає пан Валерій. – У Харкові обстріли були щоденними, у нашому районі залишатися стало небезпечно. Тепер тут тихо, затишно, а головне – я знайшов справжніх друзів і однодумців».
Пан Валерій усе життя працював у технічному бюро, яке обслуговувало п’ять найпотужніших заводів України. Завдяки професіоналізму став директором бюро, яке займалося проєктуванням станків для оптимізації виробничих процесів на заводах.
Однак згодом підприємство закрилося і пан Валерій втратив роботу.
Попри це, його любов до технічної справи залишилася незмінною.
У колективному центрі чоловік довго шукав собі заняття, але через пенсійний вік знайти роботу так і не вдалося. Проте ситуація змінилася, коли до центру надійшла допомога меблями. Всі меблі були у розібраному вигляді.
«Я вирішив допомогти, адже складання меблів – справа, яку я добре знаю. Тут потрібна точність, уважність і розуміння деталей. Це те, чим я займався все життя. Збирати меблі для людей, які стали мені близькими, було справжнім задоволенням», – ділиться пан Валерій.
Разом із ним працювали інші мешканці центру: волонтери фонду пан Володимир і пан Андрій. Разом чоловіки склали п’ять шаф, письмових столів та кілька приліжкових тумб.
«Пан Валерій зробив великий внесок у розвиток жовтоводського колективного центру, – зазначає координаторка проєкту «Реагування на критичне становище ВПО та постраждалого місцевого населення: зміцнення громад у східних та західних областях України» Олена Чухно. – Його технічні знання та професійний підхід допомогли швидко зібрати меблі, які створили комфорт для багатьох людей у колективному центрі».
Хоча будинок пана Валерія в Харкові залишився неушкодженим, він не планує найближчим часом повертатися через загрозу небезпеки.
«Я поки що відкладаю повернення, – говорить пан Валерій. – Тут у мене є спокій, друзі, улюблена справа та й моя пара щигликів співає веселіше на новому місці. А головне – наш шелтер стає дедалі затишнішим. Жителі тут вже як одна родина, за яку кожен з нас несе особисту відповідальність».
Проєкт реалізується завдяки фінансовій підтримці Гуманітарного фонду для України
Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine
https://www.unocha.org/ukraine/about-ukraine-humanitarian-fund