Послуги супроводу та поміч з ремонтом будинку отримала 67-річна Ірина Миколаївна в межах ініціативи кейсменеджменту в рамках проєкту «Багатосекторна допомога постраждалим від війни в Україні».
До Карітасу звернулася донька пані Ірини, яка наразі проживає за кордоном, та попросила про підтримку для своєї матері, яка має важке захворювання. З’ясувалося, що нагальною проблемою пані Ірини є будинок, який з роками почав «просідати», через зовнішні фактори пошкодився фасад і це стало причиною постійної вологості в домі. До часткового ремонту будинку наша кейсменеджерка пані Світлана Гуляєва залучила волонтерів Карітасу. Чоловіки полагодили та укріпили фасад, виконали всі необхідні роботи. Зрештою, у будинку знову стало тепло та затишно.
Пані Ірина поділилася з нами, що дуже дорожить цим домом, оскільки проживає у ньому понад 60 років. Це дім, який збудували її батьки та де пройшли найщасливіші роки її життя. Колись для Ірини Миколаївни цей будинок був осередком душевної теплоти та родинного затишку. Тут жили її бабуся з дідусем, її батьки та вона з чоловіком та донькою.
Натомість біда спіткала жінку в досить молодому віці. Майже 30 років тому Ірина Миколаївна захворіла. Важка хвороба розвивалася поступово, і потроху починалася з різних симптомів. Жінка зверталася до лікарів та перенесла операцію. «Ставили мені різні діагнози, але зрештою це призвело до того, що я майже втратила зір», – поділилася Ірина Миколаївна.
На той час ще живі були батьки жінки та бабуся. Поряд з нею був чоловік та донька. Та дізнавшись про важку хворобу дружини, чоловік її покинув. З часом і донька вийшла заміж та почала жити окремо разом зі своєю родиною. За ці роки пані Ірина поховала бабусю, яка майже дожила до сторічного ювілею, потім матір та батька. Всіх доглядала сама, незважаючи на порушення зору.
Деякий час пані Ірина жила сама та згодом до неї переїхав племінник. Він був і розрадою, і підтримкою для жінки. Час від часу навідувалася донька. Таким чином, Ірина Миколаївна мала опору: як емоційну, так і фізичну. Згодом племінник виїхав, а з початком повномасштабної війни і донька разом з онуками поїхала за кордон. Так пані Ірина залишилася одна. Донька наполегливо кликала матір виїжджати до неї, пропонувала різні варіанти проживання. Натомість пані Ірина залишається непохитною: «Я їй так і сказала: я зі свого рідного будинку нікуди не поїду».
Двічі на тиждень до жінки навідується соціальна працівниця. Купує продукти, потроху допомагає по господарству. Але пані Ірина вже давно звикла поратися сама. «Я намагаюся не дуже навантажувати соціальну працівницю, – ділиться жінка. – Розумію, що в неї багато підопічних і без мене, яким також потрібна допомога, тож стараюся справлятися самостійно».
Маючи важку хворобу, яка обмежує навіть у найпростіших побутових діях, жінка прилаштувалася все робити навпомацки. Вона настільки вивчила свій дім, що знає і відчуває до деталей кожний його куточок.
Єдина проблема – це обмеження в пересуванні на вулиці та у громадських місцях. Тут пані Ірина потребує підтримки людей, які зможуть її супроводжувати. Інколи жінці допомагають її подруги. Нещодавно за проханням Ірини Миколаївни наша кейсменеджерка пані Світлана супроводжувала її до лікарні. Організувала транспорт та пішла з нею до лікаря.
Таким чином, за деякий час жінка отримала як фізичну поміч у ремонті будинку, так і особисту підтримку. Тішимося, що змогли надати пані Ірині не лише ефективну допомогу, а й подарувати відчуття опори та впевненості у тому, що вона не залишається наодинці зі своїми проблемами.
Tags: #кейс-супровід #кейсменеджер