У свої 75 років пані Ніна вже тричі починала життя з нуля.
Спочатку була Горлівка, яку довелося залишити ще у 2015 році. Потім – невелике село у Сумській області, де вона прожила майже вісім років. А після початку повномасштабного вторгнення знову евакуація. Тепер її новою домівкою стало Кам’янське.
«Я з Донбасу, з Горлівки. У 2015 році ми виїхали, коли там уже почалися бойові дії. Потім доля привела мене у Сумську область, майже на кордон із Курською. Там я прожила вісім років. Господарювала сама, обробляла город. Пенсія маленька, тому доводилося викручуватися».
Нове життя жінка будувала власними руками. У будинку, який орендувала, навіть не було води. «Потроху зробила ремонт, облаштувала побут, обробляла землю. У мене було 18 соток землі, на якій я вирощувала картоплю. По-іншому я просто не могла заробити».
Та війна знову наздогнала її. «Наша вулиця була однією з перших, що постраждала. Перший будинок згорів просто на наших очах. Нас евакуювали».
Після евакуації пані Ніна ще рік прожила у районному центрі. Коли власниця будинку померла, довелося знову шукати житло. «А що таке переїжджати у такому віці? Тільки трохи обжився і знову треба все починати спочатку».
Згодом жінка переїхала ближче до сина. Але й там довго затриматися не вдалося. «Двічі довелося міняти орендоване житло. В одному випадку власники вирішили продавати квартиру, потім історія повторилася ще раз. Так я опинилася у Кам’янському».
Попри втому від постійних переїздів, саме тут вона вперше за довгий час відчула, що її почули. «Перше, що мене вразило – це люди. Куди б я не зайшла, у державні установи чи до вашого фонду, всюди дуже уважне ставлення. Настільки турботливі люди… Я була просто зворушена. Для мене це дуже цінно».
Пані Ніна говорить, що після багатьох років вимушених переїздів особливо гостро відчуває людське співчуття. «Мені дуже дорого, коли люди розуміють, через що довелося пройти. Я сама це пережила. Це страшно – залишитися без нічого».
Саме у Кам’янському жінка звернулася до «Карітасу Кам’янське» та отримала грошову допомогу як новоприбула внутрішньо переміщена особа у межах проєкту «Багатогалузева допомога постраждалим від війни в Україні».
Отримані кошти вона планує використати на найнеобхідніше – лікування. «Здоров’я вже не те. Треба і до стоматолога, і до окуліста, потрібні ліки. Навіть не знаю, за що спочатку братися. Тому ця допомога для мене дуже доречна. Я зможу хоча б закрити найнагальніші потреби».
За своє життя пані Ніна пережила окупацію, евакуацію, пожежі, втрату дому і не один вимушений переїзд. «Є речі, які назавжди залишаться зі мною. Хочеться миру. Так хочеться тиші…і старості, а дітям молодості».
Наприкінці нашої розмови вона ще раз повертається до того, що для неї сьогодні має найбільшу цінність. «Співчуття до людей – дуже важлива річ. І я відчула його тут – у вашому фонді. Дякую за допомогу і за людяність. Це не менш важливо, ніж сама підтримка».
Проєкт реалізовується Карітас Україна завдяки щедрій підтримці американського народу через Уряд Сполучених Штатів Америки.
Зміст публікації є виключно відповідальністю Карітасу Камʼянське та не обов’язково відображає позицію Уряду Сполучених Штатів.
Tags: