Пані Олена була однією з перших в черзі зранку. Дівчата звернули увагу на неї, бо надворі в той день було досить прохолодно, а жінка сиділа в літніх капцях на босі ноги…
Знайшли новенькі шкарпетки, запропонували гарячого чаю. Жінка спочатку ніяковіла, а потім, трохи заспокоївшись, поділилась своєю історією.
Вона приїхала з одного із сіл Бахмутського району, там де річка Бахмут впадає в Сіверський Донець. Має дорослого сина та двох доньок – 17 і 12 років.
Коли почалась війна жінка до останнього сподівалась, що все обійдеться, але все-таки вивезла дітей в безпечне місце. В село зайшли наші війська. Обстріли не припинятись ні вдень, ні вночі.
«Щоб ворог не зміг пройти, наші хлопці підірвали греблю, – розповіла жінка. – Сказали, що краще виїхати, бо з кожним днем стає все небезпечніше. То ж я зібрала найнеобхідніше та виїхала. Чоловік відмовився покидати оселю».
У Кам’янському знайшовся чоловік, який безкоштовно дав притулок пані Олені в своєму будинку. Разом з нею під одним дахом проживає ще три родини. Посуду на всіх не вистачає, тому жінка звернулась у Карітас за допомогою.
«Хочеться, щоб наші хлопці швидше перемогли. Дуже хочу додому», – не стримуючи сліз, промовила пані Олена.
Tags: #Карітас #карітас історії
Categories:
новини