Програма “Добрий сусід” діє і в м.Кам’янське! Шукаємо добрих сусідів для сімей, які опинились у складних життєвих обставинах. Саме ви можете стати тією людиною, завдяки якій буде збережена сім’я і діти залишаться разом зі своїми батьками. Якщо ви готові долучитись до допомоги сім’ям та/або знаєте сім’ї, які потребують підтримки, телефонуйте 0685607388.
Тут приклад такого волонтерства у Львові
-Я лише хочу віддати ту любов і підтримку, яку отримала сама.- Так говорить про своє волонтерство Ольга Макогін, наша Добра сусідка. ЇЇ історія – в нашій традиційній рубриці #кава_з_добрим_сусідом
ЗАХОТІЛОСЯ ДОБРО ПЕРЕДАТИ ДАЛІ
Мені завжди хотілося допомагати іншим. Мабуть тому, що я сама росла в сім`ї зі складними життєвими обставинами. Мої батьки разом прожили лише рік, траплялося і побутове насилля, а я розуміла: я так не хочу, я хочу справжню люблячу родину. І на моєму шляху завжди траплялися наставники, які вчили мене жити.
В мене є велика вдячність тим людям, які вчили мене практично всього: від того, що просто вітатися, казати добрий день, до вміння їсти ножем і виделкою. Це була мого тата сестра, однокласниці мама, потім в училищі був майстер виробничого навчання. Це люди, які дали мені те, чого не могли дати батьки. І мені дуже хотілося віддавати цю доброту, турботу, передавати їх далі.
“Я ЗМОГЛА ВИЙТИ ЗІ СКЛАДНОЇ СИТУАЦІЇ, І ВИ ЗМОЖЕТЕ”
В одній інтернет-групі тодішня керівниця програми Добрий сусід Anna Reshetnyk написала про родину, якій потрібна допомога . Вони потребували нових меблів, холодильника, посуду. А ще звичайного людського спілкування. У них не було друзів та близьких людей, їх нікому було навчити звичайних побутових речей
Наприклад, як розпоряджатися коштами, як тримати лад в квартирі. І я подумала: о, я ж можу це людям дати! Я ж вмію планувати бюджет, розпоряджатися грошима, я можу з ними спілкуватися, вони недалеко від мене живуть. Я зголосилася в програму, пройшла кілька тренінгів, лекцій і почала з ними спілкуватися, допомагати.?
А ще хотілося дати їм надію. Адже я також була в складній ситуації, але з неї вийшла. Значить і вони зможуть. Сім`я, в якій я виросла і сім`я, яку я створила – це небо і земля. Я одружена вже майже 5 років, виховуємо з чоловіком двох діток. Мені довелося рано піти з дому, бо там не було любові і підтримки. А чоловікова сім`я зовсім інша. Його батьки жили разом 40 років, там збереглися традиції, їм батьки передали любов, турботу і це перейшло в нашу сім`ю.
“ЦЕ МОЄ ДОСЯГНЕННЯ, ЩО ДИТИНА ЗАЛИШИЛАСЬ В СІМ`Ї”
Родина, до якої я прийшла як Добра сусідка, сприйняла мене доволі насторожено. Вони думали, що я чергова людина, яка буде просто постачати продукти. Але ж місія Доброго сусіда – допомогти сім`ї впоратися з труднощами, а не робити все за них. Офіційно одружені вони не були, першу дитину мама народила в 15 років.
Коли я з ними познайомилася, в них було вже троє дітей, двоє з яких вже перебували в інтернаті. І до них постійно навідувалися соцслужби, щоб забрати ще й третю.
І я постійно говорила: це ваша дитина, вона потребує вашої любові. І те, що у вас немає нової пралки чи ремонту в квартирі, не означає, що дитину мають у вас забрати. Я спонукала їх боротися за свою дитину. І як згодом казала мені психолог Доброго сусіда Ірина Королець, – це моє досягнення, що дитина залишилася в родині. Я стала хресною мамою цієї дитини. Ми спілкуємося досі.
ПЕРШИЙ ДОСВІД ВОЛОНТЕРСТВА
Мій перший досвід волонтерства ще до Доброго сусіда був таким: я прочитала пост про маму з донькою із Полтавщини. Дівчинка хвора на муковісцидоз, має багато супутніх захворювань і періодично приїздить на лікування до Львова. Особливих статків сім`я не має. А в дівчинки ще й дефіцит маси тіла, їй потрібне повноцінне харчування, а ще й мамі в лікарні треба теж істи.
І я тоді подумала: класно – буду варити їсти і до них приходити. Тоді моїй донечці був рік (зараз їй 4). А ще я собі думала: люди приїхали з іншого міста, нікого не знають, хочуть підтримки, спілкування. І з ними я підтримую контакт досі, я навіть їздила до них на Полтавщину в гості. Щоразу, коли вони приїжджають до Львова, до допомоги долучаються нові люди. Вся моя родина підключається, жертвують кошти і це мене надзвичайно тішить.
ХОЧЕШ ДОПОМАГАТИ — БОГ ДАЄ ВСЕ, ЩО ТРЕБА
Для того, щоб допомагати іншим, не потрібно багато часу чи грошей. Потрібне лише бажання. Мені дуже захотілося стати наставником для дитини. Особливих грошей у нас з чоловіком не було. Але я розуміла, що я можу дати: час, увагу, можу бананів принести. Кажуть, коли Бог дає дітей, то дає і на дітей. Так само і в нашій сім `ї. Коли у мене з`явився підопічний, то і коштів в чоловіка побільшало, щоб можна було більше цій дитині дати. Бог бачить, що потрібно і дає. Можливо колись ми станемо патронатною сім`єю, бо я дуже хочу подарувати любов якомога більшій кількості дітей.
Tags: