Цьогорічні події в ніч на 29 березня закарбувалися поки що невиліковним шрамом у житті 74-річної Світлани Прокопівни. Стався «приліт» ворожої ракети поряд з її будинком. Той, що поряд – зруйнований вщент.
Почувши перші незвичні звуки, Світлана Прокопівна вийшла на вулицю, щоб спробувати дізнатися їхнє походження. Але далі більш гучний шум злякав жінку і вона сховалася в будинку.
Коли впала ракета, сила ударної хвилі «підняла» її від підлоги та «поставила» на те саме місце. На голову посипалися уламки речей зі стелі та стін.
«Одразу стало темно і я не могла зрозуміти, що ж сталося», – згадує Світлана Прокопівна. Вже потім, трохи оговтавшись, вона побачила, що всі електричні дроти у будинку вирвані та бовтаються, немов порвані мотузки.
«Мене врятувало те, що я знаходилася у кімнаті без вікон, всередині будинку – ділиться жінка. – Виявляється, я вціліла завдяки правилу двох стін».
Вже згодом, коли Світлана Прокопівна буде робити ремонт в цій кімнаті, вона побачить за шафою майже зруйновану стіну, яка її врятувала.
Через декілька хвилин, які знадобилися, щоб прийти до тями, жінка спробувала вийти з будинку та їй це не вдалося: вікна та решітки на них були вивернуті з основами та скручені, двері заклинило так, що їх неможливо було відчинити. Світлана Прокопівна спробувала розбити замок сокирою, яку завжди тримала у будинку. Натомість її намагання були даремними. «Мене охопила паніка, що я тут замурована», – тремтячим голосом пригадує свої почуття в той момент Світлана Прокопівна.
Визволили жінку сусіди, яким вона змогла зателефонувати та попросити про допомогу. «Тільки коли я опинилася на вулиці, почала усвідомлювати, що трапилося», – розповідає постраждала. – Решту вже побачила вранці».
Жінка у розпачі споглядала на вирвані з петлями металічні двері у господарському приміщенні, знесений дах. На завалений другий поверх у будинку, який майже повністю прийняв удар на себе. Все, що там раніше було на стелі і стінах, опинилося на підлозі зруйнованим. Всі вікна були потрощені, окрім двох, які були прикриті дверима та завдяки цьому вціліли.
«Боляче було бачити руйнування того, що будувалося стільки років, і водночас все це обнулилося», – ділиться Світлана Прокопівна.
Раніше в цьому будинку жінка жила з чоловіком. Він помер 6 років тому, і вона залишилася сама. Чоловік власноруч будував усе з нуля, Світлана допомагала в межах своїх можливостей. «А тепер вимушена починати все з початку, але одна», – з болем у голосі розповідає постраждала.
Після влучання ворожої ракети на місце приїхали представники міської влади, інших благодійних організацій та наші працівники. Ми одразу приступили до справи. Будинок Світлани Прокопівни був одним із перших, який оглянув наш інженер. Зробив заміри та фотографії пошкоджених елементів.
З початку жінка з насторогою відносилася до допомоги від благодійного фонду. «Але там, де не очікувала, там і допомогли», – ділиться Світлана Прокопівна.
Жінка ділиться, що коли звернулася до нас, була приємно вражена відношенням в першу ж зустріч. «У Карітасі мене зустріли, як рідну. Мене оточили чуйні та сердечні люди, яким не байдуже чуже горе», – відзначає жінка.
На виділені їй кошти за нашим напрямком допомоги «Легкі ремонти» бенефіціарка змогла замінити 5 пошкоджених вікон у будинку. Відтепер нові виділяються на фасаді будинку ще свіжими стрічками фірми-виробника. А завдяки допомозі від місцевої влади полагодила дах, який майже повністю знесло від вибуху. Так розпочалися перші кроки на шляху відновлення будинку.
А наша кризова консультантка Яна Серебреннікова надала постраждалій новий комплект, що складається з ковдри та подушки. Адже домашній в результаті побиття скла у вікнах перетворився на решето.
Наш інженер Сергій Душко завітав до Світлани Прокопівни з моніторинговим візитом, щоб сформувати звіт для спонсорів про те, що всі роботи по нашому напрямку «Легкі ремонти» у цьому домогосподарстві на сьогодні вже виконані.
«Я потихеньку все відремонтую, головне, щоб більше такий жах не повторився, – зауважує наша бенефіціарка. – Хочу ремонтом оновити будинок, обстановку в ньому, щоб відчувати себе по-іншому, як раніше…»
Поки ще у пам’яті жінки не загоїлися та не сховалися у дальній куток спогади про ту жахливу ніч, їй досі важко залишатися у будинку з ночівлею. Гнітуть згадки, сповнені відчуттями відчаю та тривоги. Насторожують сторонні звуки, шурхіт. Звук літаків викликає паніку, зціплює тіло.
Але Світлана Прокопівна щиро сподівається, що згодом все мине, і буде, як раніше…
Проєкт «Багатосекторна допомога постраждалим від війни в Україні» реалізовано Caritas Ukraine та Карітас Кам’янське.
Ця допомога стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу.
#легкі_ремонти