Вже вкотре в інклюзивному просторі-кафе “Барви” збираються наші юні бенефіціари та їх рідні разом з наставниками. Ті, хто хочуть адаптуватися в суспільстві зустріли тих, кому не байдужі долі дітей з інклюзивними потребами.
“Роботу почали з опитування, через яке свої дані змогли надати родини, що виховують дітей та молодь з інвалідністю.
Прийшовши на перше заняття в інклюзивний простір-кафе, наші юні бенефіціари ще не розуміли для якої основної мети було створено це місце. Творчі заходи змінювали кулінарні. Діти освоїлися, почали спілкуватися. Зникли комплекси, коли з’явилися перші результати взаємодії.
Батьки також відмічають як змінюються їхні діти! Вони мають бажання зустрічатися тут знову і знову.
Наш простір відкритий до компромісних рішень. Ми чуємо прохання батьків, бачимо потреби кожної дитини. Наша основна задача – допомогти їм сприймати одне одного, незважаючи на якісь особливості та діагнози” – розповідає координаторка проєкту “Розвиток соціальних навичок у дітей та молоді у СЖО в інклюзивному просторі-кафе” Олена Мельник.
Родина Зарудніх переїхала до Кам’янського близько два роки тому з м. Волноваха.
Мама Любов та син Єгор – постійні відвідувачі простору-кафе “Барви”.
Єгор має певні особливості розвитку, і, як наслідок – труднощі мовленнєвого характеру.
“Мій син навчається у звичайній місцевій школі в класі з інклюзивною формою навчання.
За весь час довелося бачити різне: деякі діти товаришували з моїм сином, а дехто критично відносився до особливостей його здоров’я.
Тільки завдяки підтримки класного керівника, моєму синові вдалося побудувати товариські стосунки з однолітками.
Єгору подобається готувати печиво, малювати та найголовніше – спілкуватися з дітьми. Мій син почав відвідувати простір разом зі знайомою дівчинкою Анею.
Завдяки спільним зняттям, їх дружні стосунки лише укріпились. Єгора тут люблять і поважають і він це відчуває” – ділиться Любов Зарудня.
За словами координаторки проєкту, простір можуть відвідувати також діти та молодь без інклюзивних потреб. Завдяки такій комунікації нашим бенефіціарам буде легше соціалізуватися.
Постійний відвідувач інклюзивного простору – Валерій Кнюх.
Хлопець – позитивна та контактна людина. Він полюбляє риболовлю та малювання. Також хлопець завжди прагне бути корисним, прийти на допомогу людині. Юнак має інвалідність та пов’язану з цим велику кількість комплексів.
“Так сталося у житті, що навчаючись в місцевій школі, я не зміг навчатися читати та писати, бо постійно був жертвою жорстокого булінгу.
Постійні насмішки та образи призвели до того, що я втратив віру людей.
Тут разом з наставниками мені легко і комфортно. В колі однодумців я можу не перейматися за те, що скажу чи зроблю щось невірно. Мене тут поважають і тут цікаво!
Дякуючи Карітасу я маю можливість самовиразитися” – ділиться з нами Валерій.
Завдяки заходам в інклюзивному просторі, діти реалізовують найголовнішу потребу – спілкування. Вони хочуть повертатися туди знову і знову, бо це саме те місце, де комфортно, де їх поважають і дають можливість реалізувати себе.
Цей проєкт реалізовується завдяки фінансовій підтримці БО “Українська освітня платформа”.
